Коли йдеться про ілюстрації, перше, що спадає на думку – це малюнки в наукових та художніх книгах. Власне, з них вона і розпочала історію свого існування. З давніх часів зображеннями доповнювали свої праці автори Греції, Риму, Персії та Китаю. Прагнучи додати жвавості тексту, ілюстрація у давніх літописах відбиває зміст, вносить візуальну складову у сприйняття інформації. У ті часи книга створювалася рукописним способом, тому всі малюнки в ній виконані вручну методом “чорним по білому”. З винаходом друкарського верстата ілюстраторам стало дещо простіше працювати над зображеннями, хоча вони ще тривалий період залишалися монохромними за рідкісним винятком. Появу кольорової ілюстрації пов’язують із удосконаленням техніки друкованих відбитків. Хоча історія можна знайти безліч свідчень використання кольору в рукописних зразках.
Стрибок в історії розвитку ілюстраторського мистецтва стався після появи нового методу – фотографії у середині ХІХ століття. Це дозволило передавати будь-яку образотворчу техніку без втрати якості. Вже за кілька десятиліть ілюструвати стали як книжкові праці, так й рекламні. До речі, зробити якісний переклад рекламних текстів можна в бюро перекладів. На зорі маркетингу ефективність супроводжуючого малюнка швидко оцінили та почали активно його застосовувати. Згодом цей напрямок розвивалося і набуло рис самостійного мистецтва.
Сьогодні ілюстрація – це невід’ємна частина тексту:
- художнього твору;
- праці з історії;
- довідково-енциклопедичної літератури;
- періодичного друкованого видання;
- публікації у мережі;
- рекламного проспекту;
- агітаційного плаката;
- коміксу.
Зображення має не просто відповідати написаному, а й влучно доповнювати текстове наповнення, оживляти його. Тому художник, перш ніж братися за вибір техніки оформлення, знайомиться з текстом, його жанром, стилем, історією написання та темою. Від особливостей твору залежатиме обрані образотворчі методи, колірні рішення та смислові навантаження ілюстрації.
Різноманітність сучасної ілюстрації
Автор будь-якого твору дуже жваво уявляє образи та всі перипетії історії, що створені його фантазією. Завдання ілюстратора полягає в тому, щоб ці уявні персонажі максимально точно перенести на малюнок. При цьому значення має безліч деталей – вікові особливості героїв, предмети інтер’єру, техніка, відповідність епосі та культурні нюанси. Щоб зображення гармонійно вписувалися в полотно розповіді, виконані нариси узгоджуються з автором. Залежно від жанрових особливостей тексту може змінювати і метод ілюстрування.
До найпопулярніших технік відносять:
- мальовнича – повнокольорова чи злегка прозора ілюстрація, яка виконана традиційно олівцем чи фарбами та пензлем;
- графічна — вимагає майстерної здатності передавати глибину через гру світлотіні, що передається за допомогою вугілля або чорнографітного олівця;
- колаж застосовують нечасто, хоча образотворчий потенціал методу дозволяє говорити про його інформативність та емоційність;
- аплікація — цє зображення, яке зібране з різнокольорових або різнофактурних фрагментів;
- фото – вимагає особливих умінь формувати тематичну композицію та фіксувати її за допомогою фототехніки;
- цифрові – відносно новий метод історії ілюстрування, який передбачає володіння специфічними програмами.
Дедалі більшого поширення набуває комерційне застосування ілюстрацій. Особливості появи ефективного зображення реклами істотно відрізняють його з інших видів. Тут текст вторинний, оскільки все смислове та емоційне навантаження бере на себе ілюстрація. Якщо вам необхідний переклад рекламних текстів, це завжди можна зробити в бюро перекладів.
Історія знає чимало прикладів успішної появи реклами малюнка без тексту. Це може бути логотип бренду, дизайн упаковки та візуальна рекламна продукція. Завдання маркетингового зображення – стати пізнаваним, зацікавити споживача та продати товар. З цієї причини ілюстрації несуть не лише інформаційне та емоційне навантаження. Вони спонукають до дії, для якої створюються. Малюнки для активізації продажів відрізняються лаконічністю, помірною яскравістю, відсутністю надмірної деталізації. Подібна ілюстрація буквально ставить у центр якийсь об’єкт, решта стають або доповненням, або відсікаються як другорядні. Помилково вважати, що ілюстрація – це просте заняття. Адже створення впізнаваного образу, що міцно асоціюється з текстом – справжнє мистецтво!
